• +38 (044) 22 11 307, +38 (067) 571 01 21, +38 (050) 339 17 09

Ремонтные работы

Ненормований робочий день: застосовуйте правильно

Світлана Борисенко, експерт газети «Зарплата та кадрова справа»

КЗпП не містить тлумачення поняття «ненормований робочий день». Єдиним документом на сьогодні, який дає визначення поняття «ненормований робочий день», є Рекомендації № 7. Цей документ не зареєстрований Мін’юстом і не є нормативно-правовим актом. А тому його застосування носить рекомендаційний характер. Тож встановлення такого режиму праці має свої особливості, які ми розглянемо в цій статті.

У ЯКИХ ВИПАДКАХ СЛІД ВДАВАТИСЬ ДО РЕЖИМУ НЕНОРМОВАНОГО РОБОЧОГО ДНЯ

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7). У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. І ця робота не вважається надурочною. Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконуваних робіт (навантаженням).

Отже, працівники, яким установлено ненормований робочий день, можуть залучатися до роботи понад нормальну тривалість робочого часу, і ця робота не вважається над­урочною. Порядок та умови застосування над­урочних робіт працівників чітко визначений, і за його порушення може наступати відповідальність. За загальним правилом, визначеним КЗпП, застосування надурочних робіт не допускається. Окрім цього, надурочні роботи підлягають оплаті в подвійному розмірі.

То що є роботою понад нормальну тривалість робочого дня? Тут для себе слід розмежувати такі поняття, як «робочий час» та «робочий день».

Робочий час — це час, протягом якого працівник зобов’язаний трудитися відповідно до трудового договору і законодавства про працю. Робочий час вимірюється в годинах, обов’язкову кількість яких працівник зобов’язаний відпрацювати залежно від умов трудового договору та вимог норм чинного законодавства.

Законодавець чітко закріпив у ст. 50 КЗпП, що нормальна тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. У разі якщо загальний сукупний робочий час працівника перевищує 40 годин на тиждень, то це вже не є нормальним робочим часом. І відповідно робота понад встановлений законом ліміт робочого часу є роботою понад нормальну тривалість робочого часу на одному і тому ж підприємстві. Крім того, окремим категоріям працівників (учителям, лікарям тощо) установлена скорочена тривалість робочого часу — менш ніж 40 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП). У цьому разі така скорочена тривалість тижневої роботи для них буде нормальною тривалістю робочого часу.

Робочий день — це встановлений законом робочий час протягом доби. Тривалість щоденної роботи на кожному конкретному підприємстві визначається правилами внут­рішнього трудового розпорядку або графіками змінності при змінному режимі роботи.

 Приклад 1. На підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень з понеділка по п’ятницю та восьмигодинний робочий день з 8:00 до 17:00 та перервою на обід на 1 годину з 12:00 до 13:00 (найпоширеніший варіант).

Робочими днями в даному випадку є понеділок — п’ятниця, а робочим часом — час з 8:00 до 12:00 та з 13:00 до 17:00 кожного такого робочого дня.

У режимі ненормованого робочого дня працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість перепрацювань, що допускаються для виконання трудових обов’язків. Також необмежена і кількість випадків таких перепрацювань понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи.

Разом з тим, як зазначено в Рекомендаціях № 7, такі перепрацювання не можуть бути систематичними.Якщо працівнику з ненормованим робочим днем, який має відповідну кваліфікацію, досвід, знання, доводиться систематично перетруджуватись понад нормальний робочий день, то потрібно:

  • або порушувати питання про введення додаткових одиниць штатного розкладу;
  • або переглянути, скоротити коло трудових обов’язків і впорядкувати режим роботи.

ДЛЯ ЯКИХ ПРАЦІВНИКІВ МОЖЕ БУТИ ВСТАНОВЛЕНИЙ НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і працівників, а саме для осіб:

  • праця яких не піддається точному обліку в часі;
  • робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
  • які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Чинне законодавство не містить умови щодо затвердження в централізованому порядку переліків робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади можуть затверджувати орієнтовні переліки за погодженням з відповідними галузевими профспілками.

Конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, на кожному підприємстві визначається колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7).

Цей список може розширюватися або звужуватися порівняно з орієнтовним (якщо такий є). Наприклад, такий перелік є в Галузевій угоді між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011–2015 роки (зареєстрована Мінпраці від 06.07.2011 р. № 37).

Зазвичай список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору. Враховуючи, що колективний договір погоджується з трудовим колективом, у працівників є можливість впливати на те, чи буде посада або професія вважатись «ненормованою».

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Обов’язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані у трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку. Тож про те, що його посада вважається «ненормованою», а отже, і про те, що доведеться інколи працювати трохи більше, працівник дізнається ще на етапі прийому його на роботу.

Утім, обов’язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути встановлені таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов’язки, як правило, у межах нормального робочого часу. І лише дуже-дуже рідко — поза межами робочого дня.

СПІВВІДНОШЕННЯ НЕНОРМОВАНОГО РОБОЧОГО ДНЯ ТА НЕПОВНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ

Неповний робочий день Цей режим робочого часу не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем (абз. 1 п. 2 Рекомендацій № 7). Це пояснюється тим, що відповідно дост. 56 КЗпП робота з неповним робочим днем має передбачати його чітко визначену тривалість (певну кількість годин на день).

 Приклад 2. Працівник працював на посаді, для якої встановлено ненормований робочий день. Працівник написав заяву з проханням перевести його з 1 квітня на неповний робочий день (5 годин на день).

У цьому випадку з 1 квітня його робота вже не вважається роботою з ненормованим робочим днем. А тому з 1 квітня працівник втрачає право на додаткову відпустку у зв’язку з ненормованим робочим днем.

Неповний робочий тиждень Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись (абз. 2 п. 2 Рекомендацій № 7).

 Приклад 3. Працівник працював на посаді, для якої встановлено ненормований робочий день. Працівник написав заяву з проханням перевести його з 1 квітня на неповний робочий тиждень (робота у понеділок, середу та п’ятницю).

У цьому випадку його робота продовжує вважатися роботою з ненормованим робочим днем. А тому, як і раніше, працівник має право на додаткову відпустку у зв’язку з ненормованим робочим днем.

Сумісництво Чи можливо сумісникам встановити ненормований робочий день? Для відповіді на це запитання звернемося до п. 2 постанови № 245, у якому йдеться, що тривалість роботи за сумісництвом для працівників державних підприємств, установ, організацій не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Зазвичай робота за сумісництвом передбачає роботу в умовах неповного робочого дня. А тому відповідно до абз. 1 п. 2 Рекомендацій № 7 для такого випадку не застосовується ненормований робочий день. Мінпраці у листах від 03.03.2011 р. № 162/13/84-11 та від 03.09.2009 р. № 246/13/116-09 робить висновок, що для працівників, які працюють за сумісництвом на 0,5 посадового окладу, ненормований робочий день не застосовується. Крім того, на думку Мінпраці, сумісники працюють за нормованим робочим часом (лист Мінпраці від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06).

Таким чином, у більшості випадків ненормований робочий день може бути встановлений тільки за основним місцем роботи (за умови, що за основним місцем працівник зайнятий повний робочий день).

Може скластися ситуація, коли у працівника основне місце роботи і сумісництво у одного роботодавця, та ще й робочі дні співпадають. У такому разі працівнику не може бути встановлено ненормований робочий день. Річ у тім, що у працівника немає можливості виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу: після закінчення роботи за основною посадою він приступає до роботи за сумісництвом (листи Мінпраці від 03.03.2011 р. № 162/13/84-11 та від 26.08.2010 р. № 265/13/116-10).

Утім, ми не були б наскільки категоричними щодо сумісників. На наш погляд, у кожному конкретному випадку слід виходити із режиму роботи за сумісництвом. Наприклад, якщо ваш сумісник працює повний день (для держпідприємств — лише у вихідні дні), а неповних днів роботи у нього не буде, то йому теж можливо ввести ненормований робочий день для роботи сумісника (якщо того вимагають умови роботи та посада, передбачена колдоговором).

ЧИ ВПЛИВАЄ РЕЖИМ ПРАЦІ НА РОЗРАХУНОК ЛІКАРНЯНИХ ТА ВІДПУСКНИХ

Години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу, за такого режиму роботи, як ненормований робочий день, не відображаються в табелі обліку використання робочого часу. Години додатково не оплачуються. А тому, як наслідок, не впливають на розрахунок лікарняних і відпускних та інших виплат, що розраховуються за середнім заробітком.

ГАРАНТІЇ І КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ТАКИЙ РЕЖИМ ПРАЦІ

Ось ми і добралися до найголовнішого: компенсацій працівникам, які змушені працювати у режимі ненормованого робочого дня.

Додаткова відпустка — плата за ненормований робочий день Такою компенсацією за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу є додаткова відпустка. Тривалість додаткової відпустки за роботу в таких умовах до 7 календарних днів (п. 3 Рекомендацій № 7).

Це означає, що для надання додаткової відпустки необхідно врахувати всі перелічені фактори, наявності тільки надурочних годин недостатньо. Необхідно також оцінити обсяг робіт, що виконує працівник, ступінь напруженості, складність і самостійність в роботі (лист Мінпраці від 03.03.2011 р. № 162/13/84-11).

Додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних відпусток та надається на підставі ст. 8 Закону про відпустки. Її максимальна тривалість — 7 календарних днів. Конкретна тривалість встановлюється колективним договором щодо кожного виду робіт, професій, посад або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Тобто для різних посад у колдоговорі може бути різна максимальна тривалість такої відпустки (наприклад, для директора — 7 днів, а для головного бухгалтера — 6 днів).

Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу,відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на таку відпустку (п. 8 Рекомендацій № 7). Для підрахунку стажу роботи, що дає право на таку додаткову відпустку, потрібно звернутися до ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки.

На наш погляд, у цьому разі потрібно враховувати сам факт роботи на посаді, що дає право на таку відпустку, а не лише дні, коли працівник понаднормово працював, чи години відпрацьовані понаднормово (такий час, до речі, не документується).

При розрахунку кількості днів відпустки потрібно за базу брати дні (години), коли працівник працював у цих особливих факторах.

 Приклад 4. Працівника прийнято на посаду 01.04.2013 р., для якої встановлено ненормований робочий день та додаткову відпустку за роботу в таких умовах 7 календарних днів. Посада передбачає постійну роботу в умовах, що дають право на додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів на рік. Із 1 січня 2014 року працівника переведено на іншу посаду, для якої такий режим не застосовується.

У цій ситуації за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р. (9 місяців) працівник має право отримати додаткову відпустку за ненормований робочий день. А з 1 січня 2014 року таке право у нього втрачається. Працівник має право на 5 календарних днів такої відпустки (7календ. дн. : 12 місяців × 9 місяців) (Законодавством не передбачено правила розрахунку тривалості такої відпустки. А тому тут можливі варіанти. Ми розрахували пропорційно відпрацьованим місяцям в умовах ненормованого робочого дня, бо працівник увесь робочий час працював в таких умовах. Можна також розраховувати пропорційно робочим дням (годинам)).

Щорічна додаткова відпустка за бажанням працівника може бути надана одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. На бажання працівника частина щорічної відпустки згідно зіст. 24 Закону про відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівнику щорічної та додаткової відпустки не повинна бути меншою за 24 календарних дні.

На прохання працівника та за наявності згоди власника щорічна відпустка може бути поділена на частини. Це можливо за умови, коли основна безперервна частина становитиме не менше 14 календарних днів.

 Приклад 5. Основна відпустка працівника — 24 календарних дні. Працівник має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день — 7 календарних днів. Усього 31 календарний день.

Працівник за бажанням може поділити свою відпустку, наприклад, взяти 18 і 13 календарних днів або 20 + 7 + 4 дні. Або інший варіант використання: працівник може поділити відпустку на частини тривалістю 14 і 10 календарних днів та отримати компенсацію за невикористані 7 календарних днів відпустки.

Перенесення щорічної відпустки можливе за дотриманням умов ст. 11 Закону про відпустки.

Доплата за ненормований робочий день Окрім додаткової відпустки, умови роботи за ненормованим робочим днем компенсується також виплатою доплати за ненормований робочий день. Її розмір визначають окремими нормативно-правовими актами. Найпоширенішою посадою з ненормованим робочим днем є посада водія транспортного засобу.

Наприклад, для водіїв легкових автомобілів, яким встановлено ненормований робочий день, у формі компенсації проводиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу (п. 2.10 Положення № 340). Розмір такої доплати установлено на рівні 25 % тарифної ставки за відпрацьований водієм час (додаток 1 до Галузевої угоди 2014–2016 років).

Такий же розмір доплати (25 % тарифної ставки за відпрацьований час) встановлено і для водіїв легкових автомобілів, автобусів, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів (примітка 2 додатку 3до наказу № 77).

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях. Винятком є робота у святкові дні, яка обчислюється у годинах (п. 6.8 Положення № 340). Тобто фактично роботодавець не визначає кількість перепрацьованих годин.

У разі простою, на думку Мінсоцполітики, доплату за ненормований робочий час не потрібнонараховувати. Аргумент такий: водій у робочий час не виїжджав, хоча й був на роботі (лист Мінпраці від 19.09.2013 р. № 805/13/155-13). Тобто у цій ситуації він не працював понад нормальну тривалість робочого часу.

ГОЛОВНІ ТЕЗИ

  • Працівники, яким установлено ненормований робочий день, можуть залучатися до роботи понад нормальну тривалість робочого часу, і ця робота не вважається надурочною.
  • Конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, на кожному підприємстві визначається колективним договором.
  • Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. А ось при неповному робочому тижні його застосовувати можна.
  • Компенсацією за роботу в таких умовах є додаткова відпустка та доплата. Тривалість відпустки установлюється у колдоговорі (максимум — 7 календарних днів). Право на доплату визначають окремі нормативи для певних категорій працівників.

ВИКОРИСТАНІ ДОКУМЕНТИ

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР.

Постанова № 245 — постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03.04.1993 р. № 245.

Рекомендації № 7 — Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.1997 р. № 7.

Положення № 340 — Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу від 07.06.2010 р. № 340.

Наказ № 77 — Наказ Мінпраці «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.1996 р. № 77.

Галузева угода 2014–2016 років — Галузева угода між Правлінням Укркоопспілки та Президією ЦК Профспілки працівників споживчої кооперації України на 2014–2016 роки (прийнята 30.01.2014 р.).